Досвід

1. Автор. Бабич Анжеліка Миколаївна, керівник студії «Юн-прес» Центру дитячо-юнацької творчості імені Євгенії Руднєвої міста Бердянська.

2.     Базова модель досвіду.

Формування медіаграмотності учасників освітнього процесу позашкільного закладу.

2.2.             2.1.     Актуальність і перспективність досвіду.

     Ми живемо у світі інформації, вона поширюється різноманітними засобами масової комунікації (ЗМК), які за домогою повідомлень (меседжів) розповсюджують певні ідеї, що формують думки, світогляд, цінності та стиль життя людей. Медійний вплив на інтелект людини залежить від її власної стратегії використання медіа, від того, яким чином медіапрактики вбудовані в повсякденні завдання і життєві смисли людини. Доступ до інформації визначає якість життя, а вміння аналізувати дозволяє прийняти правильні рішення. Медіаповідомлення піднімають або псують настрій, впливають на поведінку. Якщо людина не вміє думати й критично сприймати інформацію, то нею можна керувати. Відсутність повної, різнобічної й об’єктивної інформації або її надлишок можуть зробити кожного об’єктом маніпуляцій. Аудиторія потребує орієнтира, який навчить сприймати та аналізувати, мати уяву про механізми та наслідки впливу медіа. Вчитися бути медіаграмотним є необхідним у сучасному світі.

    В умовах ХХІ сторіччя, коли дитина через Інтернет може отримати будь-яку інформацію в будь-якому обсязі і будь-якої якості без учителя і навіть безкоштовно, педагог повинен бути не носієм знання, а виконувати функцію провідника, щоб надати можливість забезпечити учню  медіа грамотну освітню програму. З 2017 року Міністерство освіти та науки України затвердило всеукраїнський експеримент із медіаосвіти на 2017–2022 роки, який має назву «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику». «Мета освіти з медіаграмотності – допомогти особам, незалежно від віку, розвинути навички досліджувати та вміння виражатися, які їм потрібні, щоб вони вміли критично мислити, ефективно комунікувати та бути активними громадянами в сучасному світі» [15, с. 43].

      В умовах позашкільної освіти є можливість створити саме таку форму роботи, яка дає керівнику для вихованців обрати модель розвитку медіа грамотної людини. За останні п’ять років на базі Центру дитячо-юнацької творчості накопичувався практичний досвід формування медіаграмотності вихованців студії «Юн-прес» та журналістів-початківців шкільних прес-центрів – учасників освітнього процесу. 
       Актуальність досвіду полягає в тому, що в нинішніх умовах, коли питання інформаційної безпеки та виховання національної свідомості набуває особливого значення,  формується середовище, яке спонукає до виховання майбутніх різнобічно та гармонійно розвинених національно свідомих, життєвокомпетентних громадян нашої держави, здатних до саморозвитку та самовдосконалення.

2.3.         2.2.Теоретична основа

    Нас цікавить медіаграмотність не тільки як «здатність діставати доступ, аналізувати, оцінювати та продукувати комунікацію в різноманітних формах» [5, c.59]. Для вчителів важливе орієнтування та комунікація учнів в сучасному медійному світі. За останні три десятиліття серед американських сучасних педагогів сформований освітній підхід до викладання медіаграмотності. Цей підхід спирається на базові принципи медіаосвіти, зафіксовані в «Ключових принципах освіти з медіаграмотності» в США (NAMLE, 2007): дослідження, грамотність та інтегрованість. Якщо брати за основу медіаграмотність – як складову із восьми елементів: доступ, розуміння, усвідомлення, аналіз, оцінення, творення, рефлексія, участь, - то існує теза про те, що недостатньо отримувати ці знання, потрібно відповідно діяти. Те, що учні дізналися від педагога, вони транслюватимуть у реальну дію у світі. Це ключове для медіаграмотності.

     Медіаграмотність – це не тільки сукупність фактів про медіа, які учні повинні опанувати, це інструменти, за допомогою яких вони вивчатимуть контент у різних галузях у рамках різноманітних предметів, це набір навичок, знань, ставлень, дій, які постійно розвиваються. Як пишуть Елізабет Томан і Тесса Толс із Центру медіаграмотності: «Стати медіаграмотною людиною означає не тільки запам’ятовувати факти про медіа, а швидше навчитися ставити правильні питання про те, що ви переглядаєте, читаєте або слухаєте» [15, с. 81].

     Сьогодні триває новий етап розширення та зміцнення теоретично-практичної бази з медіаграмотності. Важливе значення мають для нас наукові дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених, серед яких О. Баришполець, О. Бурім, О. Волошенюк, В. Іванов, І. Задорожна, Л. Зазнобіна, Н. Кирилова, Т. Кузнецова, А. Литвин, Л. Мастерман, Л. Найдьонова, Б. Потятинник, В. Різун, М. Скиба, О. Сергеєва, О. Федоров, О. Шариков та інші.

   Є навчальні програми для початкової, середньої та старшої шкіл, для 8 й 10 класів є готові підручники, а також робочі зошити. Велику роль у методичному забезпеченні вчителів відіграє Академія української преси, яка регулярно видає посібники для вчителів із медіаграмотності та приклади авторських уроків - як українських авторів, так і переклади іноземних. Зокрема, серед них «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: Посібник для вчителя» та «Медіаграмотність: Підручник для вчителів» авторства американських педагогів Сінді Шейбе і Фейз Рогоу. Триває виробництво нових авторських розробок медіапедагогами. [14]

   Спираючись на практики Канади й США, а також на аналогічний досвід європейських країн, зокрема Великої Британії, Німеччини, Франції, цікава насамперед особливість організації навчально-виховного процесу курсу з медіаграмотності для виховання молодого покоління, яке навчається користуватися різноманітними медійними засобами, розуміється на закономірностях їх функціонування, знається на особливостях технології впливу ЗМК на емоції, свідомість, поведінку, комунікацію людини,  критично мислить, оцінює сприймане, творчо переосмислює переглянуте, автономно ставиться до продукції мас-медіа в цілому. А також проходе медіа соціалізацію через створення самостійного медіа продукту, що має позитивні аспекти, дає можливість забезпечити збалансоване розуміння ресурсів медіа, допомагає виробити адекватні орієнтири серед різних соціальних явищ і розібратися в особливостях медіареальності й опанувати її з метою збільшення ресурсних можливостей та зменшення ризиків негативного впливу.

      Американська дослідниця С. Андерсон виділяє три основних підходи до використання медіа текстів в навчальному процесі.

1) Теорія контролю медіа (Media control theory) або свідоме ставлення до сприйняття медіа продукції й інформації в цілому: готовність до здобування знань та опанування вмінь і навичок; здатність фільтрувати будь-яку інформацію; свідомо обмежувати себе у споживанні інтелектуальної медіавізуальної продукції; готовність протистояти, запобігати негативним впливам медіа; планувати й регулювати час перегляду інформації; усвідомлення своїх медіа потреб та відповідальності за вибір медіа контенту для перегляду.

2) Теорія розвитку критичного мислення (Critical  Thinking  Approach, Critical  Autonomy  Approch, Representational  Paradigm):  здатність аналізувати сприйману інформацію й оцінювати; аргументовано обстоювати свою позицію щодо сприйманого; здатність убачати в інформації приховані смисли; спроможність зважувати користь або шкоду від взаємодії з медіатекстами; автономне ставлення до будь-якої інформації.

3) Художній/естетичний підхід (art/aesthetic approaches) або творче медіа сприймання й бачення: переосмислення сприйманих медіа текстів і вигодування на його основі власних образів, творчих ідей для реалізації власного задуму; утворення власних образно-смислових конструкторів як набуття нового смислового досвіду; загальне осмислення «медіа засобу як повідомлення»; розуміння місця людини у взаємодії з медіа засобами; глобальне бачення світу медіа реальності з її закономірностями і тенденціями розвитку. [15].

      У закладі позашкільної освіти Центру дитячо-юнацької творчості міста Бердянська вихованці не тільки вчаться медіаграмотності, а ще й самі створюють медіапродукти.  Майбутні журналісти студії «Юн-прес» отримують достатньо розуміння, що таке факт, як  збирати та опрацьовувати інформацію, як формувати авторський задум, за якими законами конструюються медіатексти різного жанру та призначення, знають, як будуються відносини з цільовою аудиторією, як вона сприймає журналістський матеріал, чого вартий зворотній зв’язок, чи відбувається процес співтворчості, довіри і взаєморозуміння.

2.3. Новизна досвіду

    Так як у новій експериментальній системі з медіаосвіти не враховують потенціал позашкільних закладів, не розроблена єдина стратегія розвитку, то не вистачає програм, в яких буде робитися акцент на практичні завдання.  Цей досвід є п’ятирічним набуттям педагогічних підходів та апробацій, адаптованих під місцеві умови. Досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу.

2.4. Провідна педагогічна ідея досвіду.

      Вік старшокласника, який припадає на період ранньої юності (13-17 років), характеризується особистісним і професійним самовизначенням, становленням світоглядних позицій. У даному віці всі мотиви, а також значимість тих чи інших життєвих аспектів, стають більш усвідомленими. Спрямовані в майбутнє молоді люди, при створенні життєвого плану, до якого входять такі питання: «ким бути», «яким бути» і «як це здійснити», часто звертаються саме до соціального досвіду інших, спираючи на кумирів, орієнтуючи на загальноприйняті цінності, на оцінку оточуючих, котра, у свою чергу, особливо важлива для молодих людей, життєва концепція яких ще не склалася. Підлітковий період - найважливіший етап життя, багато в чому визначальний для подальшої долі особистості. Відповідно до роботи Ю. М. Кондратьєва, найважливішими процесами перехідного віку є розширення життєвого досвіду особистості, кола її спілкування, групової приналежності та типу людей, на яких вона орієнтується [10, с. 90]. Тому дуже важливим є процес соціалізації старшокласника.

       Прагнучи до незалежності, юнаки та дівчата часто ігнорують настанови батьків і вчителів, шукають альтернативні джерела пізнання життя, наприклад, за допомогою ЗМК, що є для молоді домінуючим прикладом життєвого досвіду. Але, окрім позитивного впливу, інформаційні технології несуть загрозу, небезпеку та ризик для підлітків – руйнують їх особистість та морально-етичні норми. Учні стикаються з потоком інформації через соцмережі, аудіовізуальні, мобільні засоби та самостійно намагаються оцінити отримані знання. Відсутність чи недостатньо розвинені вміння у старшокласників не дозволяють сприймати медіамеседжі критично з понятійним судженням, тому їм необхідно дати хоча б мінімум теоретичних знань, щоб підлітки розвинули звичку до розслідування, важливо, щоб вони були здатні ідентифікувати джерела інформації і визначати їхню вірогідність.

      Отже, сучасний світ, насичений інформаційно-комунікаційними технологіями, вимагає від людини багатьох умінь, які раніше були потрібні лише вузькому колу фахівців. Уміння ефективно працювати в потужних потоках інформації потрібне в багатьох виробничих галузях, у більшості сучасних професій. Тому так важливо для підлітка, що готується до дорослого продуктивного життя, вибору професії та кар’єрних досягнень, ефективно взаємодіяти із сучасними інформаційним світом, опосередкованим різними медіа.

3.        Інформаційно-педагогічна модель досвіду.

3.1. Мета. Метою навчання вихованців у студії стало створення умов для формування інформаційної та громадянської компетенції через творчу та пізнавальну діяльність в дитячому об'єднанні з журналістики:

-         створення атмосфери співпраці, взаємодії педагога та вихованця;

-         розвиток соціальної та громадянської компетентності вихованця;

-         надання можливості кожному слухачеві розуміти і рефлексувати з
приводу того, що він знає і думає;

-        вироблення життєвих цінностей;

-        розвиток комунікативних якостей і здібностей;

-   створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного слухача відчуття своєї успішності, інтелектуальної  спроможності, захи­щеності, неповторності, значущості.

3.2. Завдання. В процесі навчання вихованців актуальною є реалізація таких завдань формування медіаграмотності, як: 1) надання знань з теорії медіа та медіакультури; 2) розвиток вмінь сприймати, оцінювати, розуміти та аналізувати медіатексти; 3) розвиток здібностей та навичок критичного мислення; 4) розвиток комунікативних вмінь особистості; 5) навчання  ідентифікувати та інтерпретувати медіатексти; 6) створювати власні медіапродукти/тексти.   

Головними формуючими завданнями стали:
- познайомити вихованців з видами медіапродукції, її функціональними, структурними та технологічними особливостями;
- сформувати навички елементарного проектування та створення медіапродукту;
- виробити навичку пошуку;
- розвинути здатність до активної співпраці;
- виховати впевненість у можливості розкриття своїх творчих задатків не тільки в умовах дитячо-юнацького творчого об'єднання.

3.3. Тривалість роботи над темою досвіду.

З листопада 2013 року, коли події на Майдані у Києві створили безліч питань, для вихованців студії «Юн-прес» у ЦДЮТ була створена інформаційна платформа, на якій кожен охочий міг висловити свою думку, де під час спілкування наводили приклади, розбирали ситуації, дискутували. Так з’явилися уроки з медіаграмотності, які з часом набули формату курсу, робота над яким триває зараз та не втрачає актуальності.

4. Технологія реалізації інноваційної розробки (досвіду) /відображення

педагогічного досвіду в системі роботи/.

     Особливістю даного курсу є можливість вести навчання в різновікових групах вихованців, що дозволяє забезпечити спадкоємність молодих кадрів для роботи з дитячими ЗМІ. Диференційований підхід, взаємонавчання, індивідуальні та групові творчі завдання не тільки сприяють розкриттю індивідуальності кожної дитини, але й формують навички ефективної взаємодії та роботи в команді.

          Курс розрахований для дітей старшого віку (від 14 до 17 років), навчальний процес здійснюється з урахуванням вікових та особистісних особливостей вихованців. Завдання: познайомити дітей з початковими відомостями про інформаційно-комунікативну діяльність; розширювати журналістський кругозір; навчити при малої наявності інформації за допомогою синтезу журналістських жанрів додавати матеріалу незвичайний вид; спонукати пошуку авторського стиля; формувати навички журналістського майстерства та культури мовлення; допомогти кожній дитині впізнати себе як самостійну творчу особистість, здібну к професійної діяльності; формувати навички  дизайну, макетування, верстки; сприяти оволодінню навиків різноманітних засобів комунікації: радіо, телебачення, кінематограф, звукозапис, комп’ютерні системи, Інтернет; вдосконалювати отриманні знання, навики та вміння; виховувати суспільну позицію, почуття журналістської відповідальності через резонанс на друковані матеріали. Після закінчення курсу вихованець повинен вільно розуміти та оперувати журналістським матеріалом, володіти навичками професійної майстерності, вміти цілеспрямовано вести пошукову роботу, систематизувати зібраний матеріал для усних і друкованих виступів у пресі, по радіо, телебаченню, Інтернеті.

У результаті реалізації програми вихованці володіють основними теоретичними знаннями в області журналістики та застосовують їх на практиці:

- Пошукова діяльність: самостійний пошук фактів, проблем, ситуацій, відомостей про людину; збір та аналіз інформації, необхідній для підготовки матеріалу (бесіди з людьми, спостерігання подій, звертання до інших джерел); складання плану, формування задуму майбутньої публікації; створювання матеріалу у журналістському жанрі. 

- Редакторська діяльність: навички користування комп’ютером,   редагування, літературна правка друкованого тексту; оцінювання ступені готовності матеріалу для друку. 

- Проектна діяльність: участь в макетуванні газетного номеру, рубрик, авторського проекту; планування власної роботи; участь в колективному плануванні редакційної роботи та аналіз її результатів. 

- Організаторська діяльність: вміння встановлювати контакти з однолітками, представниками влади, громадських організацій; читачами. 

  Знання вихованців перевіряються у співбесідах, за результатами роботи на практикумах, творчих лабораторіях, участю в конкурсах та конференціях міського, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів.

 Після закінчення навчання в гуртку журналістики вихованці мають повне та багатостороннє уявлення про цілі журналіста, роль цієї професії в громадському житті та спрямовано крокують до вищих учбових закладів. 

  Програма передбачає різноманітні, дійові форми і методи навчання і виховання:

- лекції, бесіди, прес-конференції, зустрічі за «круглим столом»;

- ділові ігри, практикуми, участь у літературних конкурсах;

- макетування газет, випуск стінних газет, спеціальних сторінок в районних, міських, обласних та всеукраїнських газетах та журналах;

- виставки друкованих та рукописних творів, виступи на міських радіостанціях і телебаченні;

- творчі зустрічі з літераторами, журналістами, колективами творчих об'єднань, редколегіями газет і журналів, людьми різних професій та відомими людьми;

- співпраця з редколегіями газет і журналів, радіо й телебачення;

- екскурсії до театрів, архівів, музеїв;

- екскурсії в навчальні заклади, підприємства, на цікаві заходи;

- праця з підшивками газет та журналів, словниками, спеціальною літературою.   

   Особливо важливими при вивченні матеріалу програми є практичний курс, пов’язаний з самостійною роботою над медіапродукцією, вмінням спостерігати, знаходити, аналізувати журналістський матеріал, та підсумковим стає здатність вихованців до самостійної детальної подачі інформації.

  Вивчення теоретичної частини поєднується з практичними заняттями, на яких вони працюють із газетними публікаціями, відеосюжетами, аналізують їх, розбирають за видами та жанрами. На основі подій, що відбуваються у навчальному закладі (конкурси, змагання, літературні читання, олімпіади), пишуть новину, читають її на уроці, аналізують, на яких фактах вона побудована. Готуються до інтерв’ю, обговорюють ті питання, які будуть поставлені респонденту. Беруть інтерв’ю у відомої людини, пишуть, аналізують на занятті. Організувують різні заходи (конкурси, свята, олімпіади, ігри, літературні читання), відвідують редакції газет, проводять бесіди зі співробітниками, знайомляться з роботою творчого колективу. Також вчаться: писати кореспонденції, статті, висвітлювати актуальні теми, підбирати матеріал для написання замальовки, есе, нарису. Пишуть рецензії на вистави, картини або прочитані книжки. Вміння працювати в різних жанрах є одним із найважливіших показників підготовки вихованців до роботи журналістом.

    Під час вивчення  теоретичної частини матеріалу педагог пропонує вихованцям самостійно обирати теми для публікації та якими методами користуватися для збору фактів. Кожна тема супроводжується практичною роботою. Це творчі роботи, які перевіряє не лише керівник, а й самі вихованці, що дає змогу працювати самостійно не лише над своїм матеріалом, привчає до редагування текстів. Вихованці самі ж визначають кращі матеріали та пропонують їх до друку в газетах.

   Форми проведення практичних робіт, залежно від наявної матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення навчального процесу, можуть бути різними: лабораторні роботи; семінари; перегляд фільмів, відеосюжетів, рекламних роликів, фотозображень, фотопроектів, фотовиставок, віртуальні екскурсії в мережі Інтернет; екскурсійні заняття, походи; реалізація проектів; підготовка самостійних розробок, як групових, так й індивідуальних.

   Форми проведення тематичних атестацій можуть бути різноманітними: усні співбесіди, дебати, диспути, контрольні роботи,  тестування, захисти самостійних проектних і дослідницьких робіт, реферати на задані теми, візуальні медіапроекти. При цьому педагог може диференціювати атестаційні завдання залежно від уподобань і здібностей вихованців. Головною умовою атестації є успішне засвоєння ними теоретичного матеріалу і виконання практичних, самостійних та інших робіт.

5.     Результативність досвіду

   Перші перемоги бердянські журналісти-початківці здобули вже у травні 2012 року, завдяки участі у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Прес-весна на Дніпрових схилах» (м.Київ). Команда студії «Юн-прес» отримала 1 місце у квесті «Києвознавець» та за спецвипуск газети «Неформат». http://zabor.zp.ua/www/node/242

    За шість років участі вихованці студії «Юн-прес» у фестивалі-конкурсі «Прес-весна на Дніпрових схилах» неодноразово ставали переможцями та призерами у номінаціях: «Газета», «Журналістська робота», «Літературний твір», «Фоторепортаж». А також володарями спецпремій у номінаціях: «Медіапроект», «ІТ-проект» та «Покоління Z».

http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=47613

http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=42257

https://don.kyivcity.gov.ua/news/4133.html

https://www.facebook.com/kievpalace/

   З жовтня 2012 року за участю студійців «Юн-прес» на місцевому каналі стартувала нова передача «Задаваки» - сумісний проект ТРК «ЮГ» та ЦДЮТ. За сім років існування студії в ефір вийшло шість сезонів, а це понад 150 передач із успішними мешканцями та гостями міста. http://pro.berdyansk.biz/vgallery.php?action=show_c&c_id=12

https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B8+%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D0%BA

    З 2013 року за ініціативою Анжеліки Бабич, за підтримкою відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради, Центру дитячо-юнацької творчості та кафедри соціальних комунікацій БДПУ, провідних спеціалістів в галузі журналістики регіону для представників учнівського самоврядування, прес-центрів шкіл розпочинає роботу та набирає обертів Міський фестиваль шкільних прес-центрів «Прес-хвиля». У листопаді 2018 року відбувся вже VII фестиваль-конкурс, який єднає на журналістському майданчику учнів із різних шкіл з метою обміну інноваційним досвідом видавничої справи шкільної преси, дитячо-юнацьких інтернет-ресурсів, створення умов для інтеграції зусиль педагогів, учнів, їх батьків в сумісній роботі над видавничими проектами та формування медіаграмотної людини, яка застосовує засоби масової інформації задля свідомого вибору та оптимізації власних медіадій.

І Прес-хвиля ( 4 березня 2013 р.)

http://big.zp.ua/index.php/news/2453-2013-03-04-14-58-34

ІІ Прес-хвиля (15-20 жовтень 2013 р.)

https://www.brd24.com/news/a-5748.html

https://www.brd24.com/news/a-5741.html

ІІІ Прес-хвиля (15-20 березня 2015 р.)

http://us.bdpu.org/serfinh-po-pres-hvyli.html

http://big.zp.ua/index.php/news/3149-----l-r

ІV Прес-хвиля (26 листопада 2015 р.)

http://news.berdyansk.net/news/kultura/40182-pres-hvilya-2015-pro-reklamu-v-zm.html

V Прес-хвиля (15-17 листопада 2016 р.)

http://news.berdyansk.net/news/point_news/56772-vdznacheno-peremozhcv-v-festivalyu-pres-hvilya.html

http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=39470

VI Прес-хвиля (28-30 листопада 2017 р.)

https://www.youtube.com/watch?v=Suin1o8t9MA

https://www.youtube.com/watch?v=Jd_LMOXaFm4&index=637&list=PLHrEEN2nQGAa8FXxWH94uF34YmPhKKEB3

VIІ Прес-хвиля (листопад 2018 - березень 2019 р.)

https://www.youtube.com/watch?v=KaLoqHX_ZHg

    У квітні-травні 2016 року хлопці та дівчата студії «Юн-прес» взяли участь у Всеукраїнському конкурсі юнацької журналістики «СПРАВА. ВГОЛОС – 2.0», який складався із серії тренінгів та майстер-класів, і фіналом було створення мультимедійної газети. Вихованці здобули ІІ місце й були запрошені на Львівський Медіа Форумі -2016.

https://www.brd24.com/news/a-42451.html

http://big.zp.ua/index.php/2012-02-15-11-30-38/3431-2016-05-06-13-33-58

Ток-шоу «Знак запитання» - представники редакцій проекту «СПРАВА. ВГОЛОС – 2.0»

https://www.youtube.com/watch?v=4Am87hptuJU

З самого початку створення студії «Юн-прес» була сформована інформаційна платформа он-лайн газета «НЕФОРМАТ» http://joungpress.ts6.ru/, в якій накопичувався журналістський матеріал вихованців. Після подій 2014 року сайт заблокували, на той час зручною соцмережою була група в ВКонтакте, на яку ми почали збирати фото-відеоальбоми, замітки, статті, есе. Але після травня 2016 ми перейшли на сторінку в ФБ, там продовжуємо існувати й по цей час.

Список використаних джерел

1.Баришполець О. Т. Медіаосвіта : зарубіжний досвід. - Режим доступу : http ://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=84&c=2072

2. Заруба Д. А. Філософія медіаосвіти як складова філософіі освіти // Вища освіта України. 2009. № 3. Дод. 1. Тем. Вип. Педагогіка вищої школи : методологія, теорія, технології. - К. : Гнозис, 2009. -630 с. - С. 92-94, С. 94.

3. Зражевська Н. І. Масова комунікація і культура: Лекції / Зражевська Н. І. – Черкаси: Брама – Україна, 2006. – 172 с.

4. Казаков Ю. М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти в процесі професійної підготовки майбутніх учителів / Казаков Ю. М. Автореф. канд. педаг. наук за спец. 13.00. 04 – теорія та методика професійної освіти. – Луганськ, 2007. – 21 с.

5. Медіаграмотність: Підручник для вчителя / Сінді Шейбе, Фейз Рогоу; Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. — К. : Центр вільної преси, Академія української преси, 2014. — 319 с.

6. Медіакультура особистості; соціально-психологічний підхід: навчально-методичний збірник / О. Т. Баришполець, Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко, О. Є. Голубєва, В. В. Різун та ін..; За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2009. – 440 с.

7. Медіаосвіта та медіаграмотність: короткий огляд / Іванов В., Волошенюк О., Кульчинська Л., Іванова Т., Мірошниченко Ю. – 2-ге вид., стер. – К.: АУП, ЦВП, 2012. – 58 с.

8. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. – Київ: Центр вільної преси, 2012. – 352 с.

9. Медіаосвітні технології і компетентнісний підхід / Онкович Г. В. Реалізація європейського досвіду компетентнісного підходу у вищій колі України: матеріали методологічного семінару. – К.: Педагогічна думка, 2009. – С. 206 – 217.

10. Федоров А. В. Медиаобразование в России и Украине: сравнительный анализ современного этапа развития (1992–2008) // Федоров А. В. Медиаобразование и медиакомпетентность: слово экспертам /под ред. А. В. Федорова. – Таганрог: Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2009. – С. 192–209.

11. Федоров А. В. Медиаобразование : история, теория и методика. - Ростов-на-Дону : ЦВВР, 2001.

12. Чемерис І. М. Формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань / Чемерис І. М. Автореф. канд. педаг. наук за спец. 13.00. 04 – теорія та методика професійної освіти. – Київ, 2008. – 24

13. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. - Режим доступу : http ://wwwispp.org.ua/news_44.htm

14.https://ms.detector.media/mediaprosvita/mediaosvita/scho_take_eksperiment_iz_mediaosviti_v_ukraini_15_zapitan_ta_vidpovidey/

15. NAMLE, 2007 https://namle.net/publications/media-literacy-definitions/  

16. Fedorov A. Media Education [Електронний ресурс] / A. Fedorov. – Literacy: The Analyze of Experts’ Opinions. – Режим доступу: http://www.psyfactor.org/lib/fedorov11-11e.htm